Наслідки Міндігейту для держави і політикуму що буде далі

Саме так називається роман французького письменника П'єра Леметра, за який у 2013-му він отримав Гонкурівську премію. Не будемо переказувати повністю, але одна сюжетна лінія оповідає про те, як нечистий на руку ділок збагачується на пам'яті про жертв Першої світової війни. Залучивши корупційні родинні зв'язки, він отримує великий урядовий контракт на перепоховання полеглих воїнів — доправлення їх з місця загибелі на малу батьківщину. От тільки в рідній французькій землі він ховає їх у дуже дешевих і неякісних трунах, які за копійки виробляють китайські працівники. А щоб додатково здешевити процес, труни роблять маленькими, короткими й тісними. І якщо тіло в неї не поміщається, покійника буквально трамбують — ламають кістки тощо. Зрештою, каже ділок, тілу вже байдуже, родичі цього не побачать (усі труни закриті), а йому йдеться про прибуток. Цю історію ми в LB.ua згадували останніми днями, коли Україну накрив Міндічгейт . На початку дехто порівнював його зі Свинарчукгейтом періоду президентства Петра Порошенка; потім з Кольчужним скандалом і плівками Мельниченка доби Леоніда Кучми. Але правда в тому, що хоча всі перелічені події серйозно вплинули на політичну ситуацію, їхній резонанс на низовому рівні був меншим. Це коли про корупцію у владі буквально говорять усюди: і в парламенті, і на базарі в райцентрі.